Другий сезон діалогів мужності стартував із очікуваної та знакової для нас зустрічі!

Руслан Савченко – не просто наш гість, а багаторічний член академічної родини. Випускник спеціальності Середня освіта (Фізична культура), син нашої дорогої колеги Ірини Олексіївни Олійник, морський піхотинець, принциповий і по-справжньому незламний воїн.

У травні 2026 Руслана було звільнено після чотирирічного перебування в російському полоні. Після періоду фізичної реабілітації та відновлення в колі сім’ї напередодні Дня вчителя Руслан завітав до нас на щиру розмову.

Лейтмотивом зустрічі стали слова Василя Стуса з листа до сина:

«Ти – це, насамперед, Твоя воля… А воля міцніє в подоланні перешкод… Масштаб людини визначається мірою її волі…»

Саме про волю, що гартується у випробуваннях, і говорили цього дня.

Розмова була відвертою та глибокою. Говорили про рішення стати на захист України у 2014 році, українську ідентичність і принциповий україноцентризм, силу переконань, що допомагає вистояти у найтяжчих обставинах, духовний зв’язок із рідними та цінності, які залишаються непорушними навіть тоді, коли людина проходить надзвичайно складні випробування.

Окремою темою стала українська молодь та інформаційна боротьба за її свідомість. Разом міркували про роль мови, культури, освіти й особистої відповідальності, про патріотизм, гуманізм, правду та ті моральні орієнтири, з яких кожен формує власний життєвий компас.

Говорили й про рідне – про Кременчук, Україну, місця сили, пам’ять і людей, зв’язок із якими допомагає відновлюватися та рухатися вперед.

Зустріч неабияк сколихнула студентську спільноту. Це продемонструвала кількість запитань, черга з бажаючих потиснути руку гостю і навіть отримати автограф на згадку.

За традицією, яка склалася в межах діалогів, Руслан Савченко підписав прапор, залишивши своє побажання поруч із братовим.  Минулого року молодший брат сьогоднішнього героя – Данило Білий – уже спілкувався в нашій імпровізованій студії зі студентсько-викладацьким колективом.

У подарунок Руслан передав Лесі Валентинівні Крупній свій прапор, який матиме особливе місце в музеї Академії.