«Хустка справді гарна: на чорній основі, мов на шматку селянської долі, так зацвіли червоні квіти, що за ними й не видно темної печалі» – у цих щемких словах Михайла Стельмаха вся глибина, вся правда, вся історія нашого народу, вимальована на полотні.

Тернові й картаті, празникові та щоденні, весільні й жалобні, в ружах і «метеликах» — українські хустки мають сотні втілень, про які сьогодні студентам і викладачам Академії розповіла Оксана Анатоліївна Савченко.

Святкуємо Всесвітній день української хустки разом:

Знайомимося з її історією, побутуванням і модними тенденціями.

Граємо у захопливий кахут-квіз (і виграємо цікаві книжки ).

Читаємо уривки з оповідання полтавської письменниці Наталки Фурси «Картата хустина».

Діємо відповідно до настанови: «Якщо ти втомлений — малюй квіти», створюємо власний візерунчастий квітник на папері.

Не втрачаймо зв’язок поколінь, оберігаймо традиції, плекаймо своє!

Нехай наші хустки виграють усіма барвами, як говорить-заклинає у своєму вірші Неоніла Яніцька:

«Привези мені гарну хустку –

Тільки чорної не бери…»

Дякуємо Офісу «ДІйМО» (ДІйМО – Офіс дітей та молоді) та Українській мережі за права дитини за співпрацю та підтримку!