Його життєва доба рано обірвалася, вечір так і не настав… Та день його життя був світлим, гідним і мужнім.
Під таким гаслом у Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії відбувся захід пам’яті, присвячений загиблому захиснику України – випускнику коледжу Павлу Чернишу.
Павло народився 26 травня 1969 року у місті Кременчуці, і з перших днів був світлом для своєї родини. Батьки – Василь Григорович і Надія Василівна – працівники науково-дослідного бюро на Крюківському вагонному заводі, виховували двох синів – Івана і Павла.
Яким був Павло розповіла присутнім і дружина брата Героя – Елла Анатоліївна Черниш.
“Павло виховувався в любові. Сімʼя була щира та привітна. Батько виховував хлопців як потрібно чоловікам – мужніх, тактовних та толерантних. Павло і його брат багато читав. Вони багато ходили в походи та на природу. Була тепла щира атмосфера в родині і це вплинуло на життя і вибір професії і Павло захотів вчитися саме на педагога як і його батько”, – розповіла Елла Черниш.
Юність Павла була, як ранкове сонце: яскраве, енергійне, зухвале, натхненне. Це був час пізнавати, експериментувати, випробовувати себе в різних ролях. Тож Павло Васильович закінчив школу, вступив до Кременчуцького педагогічного училища. Студентський квиток в ті часи не давав відстрочки від армійської служби, тож студентство він встиг поєднати з дворічним виконанням військового обов’язку – служив матросом на Балтійському флоті, гартував свій характер.
Після служби він повернувся до навчання в педучилищі.
Про студентські роки Павла Васильовича згадувала під час заходу його класний керівник – Ярослава Іванівна Матвієнко.
За її словами, коли він прийшов навчатися, і після армії повернувся, довчився на третьому курсі, за умови, що здав академічну заборгованість, і він це зробив. Влітку, під час практики, був у приміському таборі. Він навчався, мав активну життєву позицію, цікавився політикою та історією. Він був членом партії «Наша Україна», був активним та тактовним і сам відповідав за свої вчинки.
Справжнім покликанням нашого героя була вчительська діяльність, а справжньою любов’ю – історія. Свій педагогічний талант він успадкував від батька, і хоча шукав себе в різних сферах, неодмінно повертався до школи. З 2018 року Павло Васильович Черниш – учитель історії Кам’янопотоківського ліцею імені Новохатька.
Влітку 2023 року Павло добровольцем пішов захищати нашу країну від російських загарбників, вступивши до лав Національної гвардії України. Рік він служив на посаді начальника варти стрілецької роти військової частини 3052, а з липня 2024 року – безпосередньо брав участь у бойових операціях на Донеччині. 4 грудня 2024 року головний сержант Павло Васильович Черниш загинув біля села Благодатне Донецької області.
На заході, який зібрав студентів, викладачів, адміністрацію академії та рідних Павла, пролунали слова вдячності та скорботи.
Присутні переглянули фото та відео, які розповідали про дитячі, юнацькі, студентські роки Павла та його військовий шлях. У пам’ять про героя хвилиною мовчання вшанували його подвиг, а на знак вічної шани на території академії висадили клен – символ життя, яке продовжується, міцності духу та незламності.
Пам’ятаймо. Шануймо. Бо світло життя загиблих героїв залишається з нами. Наша віра і мужність будуть гідною відповіддю ворогу. Ми закликаємо всіх зберігати й передавати цю пам’ять про наших загиблих випускників.
Бо поки ми пам’ятаємо – Герої не вмирають!
