Коледж

Коледж Сьогодні

Відвідавши цей сайт, ви відкриєте для себе світ особливого, неймовірно яскравого життя одного навчального закладу. Кожна цеглинка, з якої збудовано його, – це радощі, смутки, досягнення, успіхи, перемоги. Це і людські життя, які були віддані педагогічній справі, які були покладені на олтар Високої мети – виховати Людину. Зараз, через численність років, що минули, важко оцінити труд, що був закладений у фундамент цієї справи. Але здобутки, які возвеличують його над роками, осяюють путь прийдешнім поколінням, є яскравим, переконливим свідченням того, що праця декількох поколінь не загинула, а витримала всі випробування, пройшла всі шляхи, подолала всі кризи.

ІСТОРІЯ

Історія Кременчуцького педагогічного коледжу імені А. С. Макаренка розпочалася в невеличкому містечку Лохвиці, що на Полтавщині. У 1930-х роках виникла велика потреба в педагогічних кадрах, адже було запроваджене загальне обов’язкове початкове навчання не менше чотирирічного курсу й виникла потреба в підготовці вчителів для початкової школи.

У липні 1931 року Лохвицький технікум радянського будівництва був реорганізований у педагогічний технікум, який і розпочав працювати з 1 вересня. Приміщення, де був розташований технікум, було збудоване ще в ХІХ столітті. На першому поверсі функціонувала базова початкова школа.

Проживали в ті часи студенти в гуртожитках, де були лише дерев’яні тапчани, столики й стільці. Надто слабкою була навчально-матеріальна база (один підручник на 5-7 осіб). Не вистачало зошитів.

У позаурочний час студенти багато працювали в колгоспах та на інших громадських роботах (збір і сортування врожаю, прополка буряка, вантаження), а ще – відвідували гуртки. Уже в ті роки колективи художньої самодіяльності Лохвицького педтехнікуму стали носіями духовності, культури, традицій й користувалася авторитетом серед жителів Лохвиці й навколишніх сіл.

У 1937 році педтехнікум перейменували в педагогічну школу. Школа мала 4 корпуси гуртожитків, усі викладачі, які мали в цьому потребу, жили при педшколі. Школа також вела допоміжне господарство, продукти з якого йшли на харчування студентів. Слід відзначити, що хлопці становили майже 50% всього складу студентів.

У страшний 1941 рік на захист Батьківщини пішли на фронт добровольцями викладачі й студенти педшколи. Небагатьом доля посміхнулася, і вони повернулися додому живими й здоровими.

Два воєнних роки педшкола не працювала. У вересні 1943 року Лохвиця була звільнена, але за роки війни загарбники перетворили на руїни майже все місто. У винятково тяжких умовах доводилося відновлювати роботу педшколи, яка з 1 січня 1945 року стала називатися педагогічним училищем.

Основний корпус виявився непридатним для навчання, а відбудовувати його не було можливості. Обладнали класні кімнати в будинку, де до війни знаходився гуртожиток. Матеріальна база була знищена. Близько 20 парт позичили в уцілілих школах району. Викладачі й студенти розпилювали на дошки повалені тополі й робили столи. Зошитів не було, писали на газетах та обгортковому папері.

У 1945 році директором призначають Василя Миколайовича Трушевського, який очолював колектив майже 10 років. Саме він стане ініціатором відбудови основного корпусу педучилища.

У 1955 році, після смерті Василя Миколайовича, директором призначають Петра Борисовича Семка. Він займався педагогічними дослідженнями, мав 12 наукових праць, і не випадково його перевели на посаду редактора республіканського журналу «Українська мова в школі».

Із 1958 року Лохвицьке, а потім і Кременчуцьке педучилище нерозривно пов’язане з життям і роботою Петра Карповича Бойка, відмінника народної освіти, заслуженого вчителя УРСР. Він очолював колектив аж до 1987 року. Людина мудра, вольова, прекрасний організатор, тонкий психолог, здібний керівник.

У серпні 1941 року, коли йому виповнилося тільки 18 років, Петро Карпович вступає до Артилерійського училища в Томську. Закінчивши навчання, йде на фронт у званні молодшого лейтенанта. З 1942 по 1945 роки пройшов із боями по рідній і чужій землі. Був поранений у боях за місто Ізюм Харківської області у 1942 році, а також отримав крізне кульове поранення грудей у битві за Кенігсберг 1945 року. За героїзм і відвагу Петро Карпович був нагороджений медаллю «За взяття Кенігсбергу» (1945). Демобілізований у 1945 році у званні капітана.

Справжній гуманіст, Петро Карпович користувався заслуженим авторитетом і повагою серед колег, студентів, батьків, мешканців міста, а також і в багатьох педагогічних колективах України, де працювали й працюють випускники училища.

Невигідне економіко-географічне положення Лохвиці змусило замислитись про перспективніше місце розташування педучилища. Індустріальне місто з розвинутою промисловістю давало можливість для подальшого розвитку закладу, адже в таких містах найбільша чисельність молоді.

У 1969 році саме з ініціативи Петра Карповича педучилище було переведене з Лохвиці до Кременчука. Ця подія стала вагомим чинником розвитку освіти міста.

До Кременчука прибуло 412 студентів. Їх було розміщено в гуртожитку тролейбусного управління, а з 1978 року – в щойно збудованому власному гуртожитку зі всіма зручностями, у будівництві якого брали участь і самі студенти, і викладачі педучилища.

Із переїздом до Кременчука славні традиції педучилища не розгубилися. Педколектив і студенти наполегливо працювали, досягаючи нових успіхів: у 70-х роках в училищі була створена кабінетна система, колектив був занесений на обласну Дошку пошани; 1980 року було відкрите заочне відділення; у першій половині 80-х був створений перший дівочий духовий оркестр.

На зміну талановитому педагогу й керманичу в 1987 році прийшов не менш талановитий і досвідчений Іван Васильович Гальченко, який продовжив справу Петра Карповича.

За роки роботи на посаді директора Іван Васильович здійснив цілий переворот у житті училища. У час, коли панувала повна руйнація у сфері освіти, зберегти, ще й примножити надбання кількох поколінь – це диво, титанічний труд, неймовірні зусилля. Керівник творчий, наділений енергією пошуку й відкриття, з чітким усвідомленням суті подій свого часу, визначеністю громадянських позицій, Іван Васильович завжди підтримує людей творчих, талановитих, оригінальних. Попри всі складні й відповідальні завдання, що він виконує, – це проста в спілкуванні, доброзичлива, щира й доступна людина, характер якої відповідає найкращим уявленням про сучасного українського інтелігента. Свій життєвий і педагогічний досвід Іван Васильович віддає й громадській роботі. Багато років він був депутатом Полтавської обласної ради, головою постійної депутатської комісії з питань освіти. За визначні заслуги Іван Васильович удостоєний звання «Заслужений працівник освіти України», нагороджений знаком «Відмінник освіти України», нагрудним знаком «А. С. Макаренко», орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

1988 року за визначні заслуги в процесі підготовки педагогічних кадрів педучилищу присвоєно ім’я А. С. Макаренка, з цієї нагоди на подвір’ї закладу встановлено пам’ятник «Макаренко і діти».

У 1989 році було відкрито новий навчальний та адміністративно-побутовий корпуси.

У другій половині 80-х у закладі з’явилися перші комп’ютери, а незабаром, з приходом у 1992 році на посаду заступника директора з навчальної роботи Віктора Васильовича Шакотька, розпочалася справжня «комп’ютерна революція». Саме Віктор Васильович став ініціатором як поглибленого вивчення інформатики, так і використання комп’ютерних технологій в організації навчального процесу, комп’ютеризації навчального закладу. Крім цього, Віктор Васильович є справжнім корифеєм інформатики, автором понад 60 підручників та посібників з інформатики для загальноосвітніх шкіл. За свою роботу він нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України» та нагрудним знаком «Василь Сухомлинський».

У 1990 році в училищі вперше провели музично-пісенний фестиваль «Чураївна» – справжнє свято української культури та мистецтва. У наступні роки були введені додаткові кваліфікації на дошкільному та шкільному відділеннях, розпочали роботу музей та методичний кабінет, новий бібліотечний комплекс, було започатковано існування «Нашої газети» та літературної вітальні «Пролісок», відкрито ліцей при педучилищі, відділення фізичного виховання, почав навчання при педучилищі військовий ліцей.

Із 2015 року педагогічне училище було реорганізовано в Кременчуцький педагогічний коледж імені Антона Семеновича Макаренка. Була оновлена й символіка закладу: герб коледжу, герби відділень та ліцею при коледжі. На сьогодні в коледжі діють три відділення, очолювані мудрими, творчими й талановитими керівниками: початкової освіти, дошкільної освіти та фізичного виховання.

 Відділення початкової освіти – ровесник коледжу. За час його існування підготовлено тисячі педагогів, які працюють не лише на Полтавщині, але й далеко за її межами. Багато випускників відділення мають звання «Заслужений учителів України». Тривалий час очолювали відділення й зробили великий внесок у його історію Всеволод Михайлович Кулішов, Володимир Миколайович Волков, Віктор Миколайович Тристан, Лідія Миколаївна Івасишина. Вже багато років своєї педагогічної діяльності віддала відділенню початкової освіти Юлія Іванівна Ступак, яка очолює його зараз.

Перший набір студентів на дошкільний відділ відбувся в 1960 році, а перший випуск вихователів дитячих садків 1963 року. Чимало зусиль і невтомної праці в організацію його роботи доклали Людмила Костянтинівна Трушевська, Лідія Юріївна Штефан, Людмила Микитівна Носкіна. З 2010 року відділення дошкільної освіти очолює Олена Борисівна Бровата. Випускники відділення працюють вихователями, методистами, завідуючими дитячими садками в усіх куточках України.

Відділення фізичного виховання з 1998 року забезпечує підготовку високоосвічених, фізично розвинених та духовно багатих спеціалістів у галузі фізичного виховання й спорту, які працюють вчителями у школах, тренерами спортивних шкіл та інструкторами з фітнесу. Перший набір студентів, які жили спортом і обрали саме цю спеціальність, був дуже колоритним, адже у групі було 6 кандидатів у майстри спорту. Від самого заснування очолює відділення Віталій Володимирович Бондаренко.

Восени 2016 року коледж отримав ліцензію за всіма трьома спеціальностями на підготовку освітнього рівня «бакалавр».

 У 1997-1998 навчальному році з метою концентрації уваги на проблемі обдарованих дітей при педучилищі відкрито Полтавський обласний ліцей для обдарованої сільської молоді (зараз – Полтавський обласний науковий ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів при Кременчуцькому педагогічному коледжі імені А. С. Макаренка, або ж ліцей «Політ»). Багато років завідувала ліцеєм Леся Валентинівна Крупіна – випускниця педучилища. Творча, енергійна, комунікабельна, завжди готова прийти на допомогу, вона подає приклад у всьому. Усе починалося з двох груп (профілю інформаційних технологій та гуманітарно-педагогічному), у яких навчалося 32 учні. Зараз же в ліцеї 14 груп і близько 400 учнів, які навчаються на чотирьох профілях.

 У 2012 році в селі Потоки на мальовничому березі Псла було відкрито навчально-оздоровчий комплекс «Ерудит» для обдарованої молоді Полтавської області. «Ерудит» сьогодні — це спальний та навчальний корпуси, сучасний харчоблок, футбольне поле зі штучним покриттям, фонтан, більярд та тренажери, літня концертна площадка та актова зала, власний пляж. Цілорічний відпочинок й оздоровлення обдарованих дітей поєднується із навчанням, проведенням тренувальних зборів для учасників олімпіад із базових дисциплін і конкурсів-захистів робіт МАН, відбірково-тренувальних зборів до Міжнародної олімпіади з інформатики, заняття Всеукраїнської літньої комп’ютерної школи з програмування «Олімп», керівником якої є Валентин Іванович Мельник, предметні олімпіади. На базі навчально-оздоровчого комплексу «Ерудит» кращі студенти педколеджу проходять педагогічну практику «У літніх оздоровчих таборах».

 Із січня 2021 року коледж очолює Леся Валентинівна Крупіна.

Директори

  • Гармаш Євтихій Іванович
  • Ковтун Микола Наумович
  • Скачко Олександр Олексійовичч
  • Резнік П. П.
  • Консевич П.
  • Бендеберя І. П.
  • Коломієць
  • Бондаревський
  • Федорко Панас Васильович
  • Трушевський Василь Миколайович
  • Семко Петро Борисович
  • Бойко Петро Карпович
  • Гальченко Іван Васильович

Структура коледжу

Станом на 2017 рік у коледжі діють наступні відділення:

  • відділення підготовки вчителів початкового навчання (стаціонар);
  • відділення підготовки вихователів дошкільних закладів (стаціонар та заочний);
  • відділення підготовки вчителів фізичної культури (стаціонар).

Відділення початкової освіти (завідуюча — Ступак Юлія Іванівна) забезпечує підготовку фахівців ступеня «Бакалавр» та освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» за професійною кваліфікацією «Вчитель початкових класів» та однією з додаткових кваліфікацій (учитель англійської мови в початкових класах, учитель інформатики в початкових класах, соціальний педагог, керівник гуртка образотворчого мистецтва, керівник дитячого хорового колективу, керівник дитячого хореографічного колективу).

Студенти відділення дошкільної освіти (завідуюча — Бровата Олена Борисівна) здобувають ступень «Бакалавр» та освітньо-кваліфікаційний рівень «Молодший спеціаліст» за кваліфікацією «Вихователь у дошкільних закладах» ” і теж отримують одну з додаткових кваліфікацій (вихователь логопедичних груп, організатор фізичного виховання, організатор музичної діяльності, вихователь з правом навчання англійської мови, сімейний вихователь).

Відділення фізичного виховання (завідуючий — Бондаренко Віталій Володимирович) готує фахівців ступеня «Бакалавр» та освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» за професійною кваліфікацією «Вчитель фізичної культури».

Структурними підрозділами коледжу є Полтавська обласна спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів при Кременчуцькому педколеджі (ліцей «Політ»)навчально-оздоровчий комплекс «Ерудит»бібліотека[3].

У коледжі діє методичний кабінет, яким з 1992 по 2015 рр. завідувала Лозинська Євдокія Федорівна. Основними напрямами його діяльності є атестація навчальних кабінетів, конкурси творчих робіт та «Учитель року», «Школа початкуючого викладача», виставки, семінари, випуск творчих надбань викладачів, студентів тощо. У 2015 році методкабінет очолила кандидат педагогічних наук Кулікова Тетяна Василівна.

При коледжі працює консультпункт Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, де випускники коледжу можуть продовжити навчання.

Наукова діяльність

З метою проведення якісної підготовки майбутніх педагогів та розвитку закладу освіти в 2016 році було ліцензовано, а в 2019 році акредитовано підготовку фахівців за освітнім ступенем «бакалавр». У 2018 році введено до штатного розпису посади науково-педагогічних працівників, створено вчену раду коледжу та три кафедри: Педагогіки та психології початкової освіти, Педагогіки та психології дошкільної освіти та гуманітарних дисциплін, Теорії та методики фізичного виховання. До роботи в коледжі залучено 6 кандидатів педагогічних наук, 5 працівників коледжу захистили дисертації, створено умови для навчання педагогічних та науково-педагогічних працівників коледжу в аспірантурі.
На базі коледжу, починаючи з 2018 року, організовано та щороку проводяться Всеукраїнські науково-практичні конференції з актуальних питань початкової, дошкільної освіти та фізичної культури, Всеукраїнська майстерня з гуманної педагогіки. У 2020 році вперше проведено Міжнародну наукову-практичну конференцію «Актуальні питання сучасної педагогіки: творчість, майстерність, професіоналізм». Розпочало роботу студентське наукове товариство. Коледж долучився до участі в експерименті з розроблення та імплементації спецкурсів і модулів з ігрових та діяльнісних методів навчання (наказ МОН №209 від 14.02.2020 р.). Студенти коледжу, починаючи з 2018 року, беруть активну участь у конкурсі студентських наукових робіт та Всеукраїнських предметних олімпіадах серед
студентів закладів вищої освіти України.

Науково-педагогічний колектив працює над науково-дослідною темою «Шляхи формування професійних компетентностей педагога до інноваційної діяльності в умовах сучасного освітнього процесу», яка зареєстрована в УкрІНТЕІ (ДНУ у сфері управління МОН України) 13.11.2019 р. за номером 0119U103718. Протягом першого року роботи:
– визначено науково-методичні проблеми, над якими працюють викладачі коледжу;
– ведеться розробка (оновлення) навчально-методичних комплексів із нормативних
предметів, розробляються і впроваджуються нові форми, методи й технології
навчання;
– удосконалюються матеріали навчально-методичного забезпечення дисциплін;
– удосконалюються робочі програми навчальної практики студентів денної та заочної
форм навчання.
Науково-педагогічні працівники коледжу беруть активну участь у наукових заходах. Зокрема, за 2019-2020 н. р. опублікували 45 тез доповідей на міжнародних конференціях. Результати наукових досліджень працівників коледжу за останній рік висвітлено у 4 міжнародних виданнях, 10 фахових виданнях України та 1 виданні, що індексується в Scopus.

Культурне життя

Музей історії коледжу

У 1993 році відкрито Музей історії педучилища — культурно-освітній осередок і зібрання матеріалів із історії навчального закладу. Міститься в одній аудиторії на першому поверсі «нового корпусу» коледжу.

Музей було відкрито за ініціативи викладача української мови та літератури Ольги Панасівни Сидоренкової. Саме вона заклала основи колекції музею, збираючи та систематизуючи пам’ятки минулих років: фотокартки, листи, спогади колишніх студентів. Фіксувала події в хронологічній послідовності, вела альбоми, листувалася з випускниками училища. Сидоренкова О. П. очолювала музей до 2015 року. З вересня 2015 р. завідувачем музею був призначений Кущ Олег Миколайович.

Колекція музею включає рукописні та друковані документи, нагороди та призи навчального закладу, сувеніри. Стенди та виставкові вітрини знайомлять відвідувачів із основними етапами історії та структурою коледжу, презентують інформацію про керівників, викладачів, викладацькі династії, видатних випускників.

Музей відвідують студенти-першокурсники, учні ліцею «Політ», працівники освіти, вчителі, які приїжджають на курси підвищення кваліфікації, гості коледжу.

Ведеться при музеї і пошукова та наукова робота. Члени ради музею працюють із фотографіями, документами, листуються з випускниками минулих років, збирають матеріали для поповнення музею експонатами, оновлюють стенди. Це сприяє розвитку особистості, вихованню патріотизму, національної свідомості.

У 2006 році з нагоди 75-річчя училища був виданий історичний нарис «З минулого у сьогодення», де докладно описана й проілюстрована вся історія закладу, яка нерозривно пов’язана з історією України.

У 2011 році до 80-річчя був виданий фотолітопис, де вміщені численні фото і документи, які розповідають про історію педагогічного коледжу (автори: Сидоренкова О. П., Котлярова О. В.); створена «Книга спогадів» випускників коледжу різних років, починаючи з 40-х, серед яких спогади академіків Півторака Г. П. та Степаненка М. І.

У 2014 р. розпочато пошукову роботу про випускників навчального закладу — учасників Революції гідності та антитерористичної операції на Сході України.

Творчі колективи

Багато студентів педколеджу є учасниками різноманітних гуртків та колективів художньої самодіяльності, серед яких є й ті, що мають звання народних: народний дівочий духовий оркестр «Роксолана», народний колектив естрадно-класичного танцю «Арабеск», народний театр «Арлекін».

«Наша газета»

Щомісяця видається «Наша газета» (з 2002 по 2015 рр. її редактором була Крівченко Ольга Іванівна), в якій висвітлюються найважливіші події з життя коледжу. Девіз газети: «За істину, добро і мудрість».

Наша гордість

Гордість коледжу – його викладачі й випускники. Серед керівників та викладачів коледжу є заслужені вчителі, заслужений працівник освіти, заслужені працівники культури, нагороджені державними нагородами та відзнаками, переможці Всеукраїнського конкурсу «Учитель року».

Тетяна Іванівна Лисенко – педагог-новатор, заслужений учитель України, відзначена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», у співавторстві підготувала понад 60 підручників та посібників з інформатики, які стали переможцями у Всеукраїнських конкурсах й отримали гриф Міністерства. У 2002 році Тетяна Іванівна стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Інформатика».

Юлія Валентинівна Малюк – заслужений учитель України, в 2009 році стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Українська мова та література».

Валентин Іванович Мельник – тренер із підготовки учнів до Всеукраїнських та Міжнародних олімпіад з інформатики, заслужений учитель України, нагороджений орденами «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів, ювілейною медаллю «20 років незалежності України», Почесною грамотою Верховної Ради України, нагрудним знаком «Василь Сухомлинський». У 2006 році Валентин Іванович став переможцем Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Інформатика».

Ольга Панасівна Сидоренкова – відмінник освіти України, заслужений учитель України. Ольга Панасівна створила музей історії коледжу, започаткувала роботу літературної вітальні «Пролісок». З її ініціативи засновано дівочий духовий оркестр, методичний кабінет. Під редакцією Ольги Панасівни видано історичний нарис про педучилище «З минулого – у сьогодення».

Віктор Федорович Квітка – заслужений працівник культури України, нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти». Як керівник дівочого духового оркестру «Роксолана», Віктор Федорович за короткий час створив згуртований, професійний колектив, відомий далеко за межами України.

Олександр Тимофійович Куліш – заслужений працівник культури України, нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України. Як багаторічний керівник ансамблю «Сузір’я», широко відомого в Україні, Олександр Тимофійович виховав декілька поколінь танцюристів-професіоналів.

Серед випускників коледжу є відомі вчені, спортсмени та діячі мистецтв. Серед них: Півторак Григорій Петрович – учений-мовознавець, доктор філологічних наук, професор, академік Національної академії наук України; Степаненко Микола Іванович – учений-мовознавець, літературознавець, публіцист, педагог, доктор філологічних наук, професор, академік Академії вищої освіти України, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка; Мельниченко Анна Анатоліївна – відома українська легкоатлетка, багатоборка, заслужений майстер спорту України з багатоборства, чемпіонка світу 2013 року, учасниця двох Олімпіад; Рак (Дегтяр) Анастасія Трохимівна – народна художниця, заслужений майстер народної творчості України, лауреат премії ім. Катерини Білокур. У різних школах України працюють випускники коледжу, які удостоєні звання «Заслужений учитель України».

Пишається заклад і випускниками, які з початком війни на сході України пішли на фронт захищати нашу Батьківщину.

Відомий заклад і своїми колективами творчої самодіяльності. Нині в коледжі діють чотири колективи, які мають звання «народних»: дівочий духовий оркестр «Роксолана», знаний далеко за межами України; хореографічний колектив «Арабеск»; театр «Арлекін»; джаз-ансамбль «Roksi band». Чимало випускників і після навчання продовжують займатися улюбленою справою, створюючи свої колективи за місцем проживання.

Відомі випускники

Відомі студенти

   Фотолітопис