ПОЛІНА СКНАР

Коли серця пульсують в унісон

Ніч вереснева, затягнута смогом з дальніх лісів, безлунна та сповнена журби, потроху огортає величне місто. Його слизькі артерії, багатолюдні вулиці ще пульсують, ще тримаються за той денний темп, що змушував дихати повними грудьми.

Озирнись, завмри на долю секунди, поглянь в очі перехожого. Невже не хочеться тобі втопитись в тій темряві, що причаїлась під кирпатим козирком його кашкета, просякнутого ліками від безсонні та дешевим одеколоном?

Зупини його лише своїм поглядом, затримай в цьому моменті між скаженим темпом дня та мертвенністю ночі. Він обов’язково зустріне тебе з нотою занепокоєння, підійме свою чорну, вигнуту від нерозуміння брову, але заперечувати не стане. Хто ж він такий, щоб зупинити самого себе від нової авантюри? Звісно, ваші руки вже переплітаються у привітному жесті, з уст злітають перші, невпевнені слова, а серця вже починають битись швидше, наздоганяючи одне одного.

Важкі кроки двох пар кросівок перетинають бруківку, що веде до тихого, опівнічного парку, де навіть хижа пташина не наважиться подати голос, не змахне крилами. А розмова двох нових знайомих плине, плине наче води бурхливого Дніпра, накладаючи хвиля на хвилю. Вже охолола земля, і з роту починає вилітали прозора, тепла хмарка дихання, розчиняючись без згадки про себе. Чи то ніч-чаклунка заплутала стежки, чи то діалог впродовж прогулянки настільки затягнув у свою трясовину, але перші промені лінивого сонця вже сходять між дерев. Не розуміючи куди проминула ніч, ви знехотя почнете прощатися, мовити про справи та роботу, і напевно візьмете номер свого приятеля, згадавши про це в останню хвилину. А потім розійдетесь, ніби нічого не було.

А ось тепер, коли він, усміхнений і в домашньому светрі, лежить біля тебе на твоєму ж дивані і цитує написані їм вірші – хіба ти згадаєш як зустрів його? Скільки років минуло, коли ти перший раз вирішив відкрити свою душу, сповнену павутиння та відлюдних полиць, саме йому?

Все не згадаєш, тому ти повертаєшся до прослуховування поезії, що лине в твої вуха хрипким, трохи втомленим голосом. Справді, наша доля невідома та сповнена несподіваних змін, однак вона все одно заведе туди, куди треба.