Замість жита-пшениці і всякої пашниці молодь з усіх куточків України засіяла 14 січня інтернет-простір українським поетичним словом, вшановуючи пам’ять діячів дисидентського руху. Старшокласниця із Сєвєродонецька, що декламує “Мій перший вірш написаний в окопі”, бахмутський учень із питанням “Де зараз ви, кати мого народу?”, маленький школяр з Луганщини, який сміливо заявляє “Україно! Ти для мене – диво!” – лише кілька промінчиків гарячого сонця майбутньої перемоги.
Доєднала свій голос до хору однодумців в рамках Вечора Різдвяних Василів, започаткованого у 1989 році незабутнім Євгеном Сверстюком, студентка групи ПО-43 Богдана Молошна із поезією Василя Симоненка “В букварях ти наряджена і заспідничена”. Підтримувала і вболівала Ірина Кірічек.
Так і живемо заради спільного щасливого майбутнього! Хтось чатує зі зброєю в руках, хтось розбирає завали і ладнає трансформатори, хтось гоїть рани, а хтось нагадує усім пророчі слова:

Україно! Яка в тебе мрія шалена!
Ти не кліпай очима на мрію чужу.
Притулися горбами й устами до мене,
Перетни в моїм серці криваву межу!

Ти здави моє серце своїми руками
І угледиш, що в ньому немає води.
Не сиди в пелюшках над чужими віками,
Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!